Серед дерев ― гнізда ремезів, поруч шпаки, синьошийки, вусаті синички, куріпки. На березі ― єдина колонія мартинів на лівобережному Києві. Їхні старі гнізда переорали, і тепер вони розгублено юрмляться на місці знищеної домівки. Мартини захищають від хижаків пірникозів, лисок, крижнів, чирянок, очеретянок, кобилочок. Над Вирлицею ― міграційний коридор птахів.
На мілководді ― рослини, що під охороною Бернської конвенції та рішення самої ж Київської міської ради, наприклад, латаття біле. У прибережних водах, що ніби межа між водою і суходолом, буяє біорізноманіття: рослини, птахи, амфібії, риби.
Озеро з прибережною ділянкою, огороджене парканом, за яким роками нічого не відбувалося, перетворилося на притулок для любителів алкоголю. Де-не-де поміж пляшок ― шприци. Так сталося, бо забудовник, зобов’язаний піклуватися про орендовану ділянку, цього не робив. Тож тут частіше можна було побачити самотніх рибалок, аніж родини на відпочинку. Так і пояснювали: мовляв, подивіться, кому треба цей брудний закуток, нехай краще тут буде торгово-розважальний центр. На планах забудовника чорний прямокутник розтягується на половину території від станції метро «Харківська» до станції метро «Вирлиця». Це понад 90 тисяч квадратних метрів і паркінг для понад 1700 машин.
8 квітня Настя не витримала.