«Триматися купи і горнутися один до одного»

Марина Хромих - правозахисниця, учасниця ініціативи “Хто замовив Катю Гандзюк?”, Київ (Україна)
«Триматися купи і горнутися один до одного»
Марина Хромих - правозахисниця, учасниця ініціативи “Хто замовив Катю Гандзюк?”, Київ (Україна)
2 жовтня 2021 року. За кілька хвилин має початися “Марш за Київ”. Голос із рації повідомляє, що в кінці колони з’явилися провокатори з політичною та радянською символікою. Марина одразу реагує: “Передай усім, якщо бачать провокаторів - хай одразу нейтралізують!” Нагрудна сумка, рація, дроти від навушників, бейджик із написом “Марина Хромих - координаторка маршу”. Про організацію кількатисячних акцій на вулицях Києва вона знає усе: до кого звертатись, у які органи писати, кого запрошувати, де знайти техніку і локацію. Зосереджена на роботі, серйозна та водночас тендітна і світла, вона на власних плечах пронесла вже десятки масштабних акцій.

Усе почалося три роки тому.

31 липня 2018 року на депутатку, радницю міського голови Херсона та громадську активістку Катерину Гандзюк скоїли напад. По дорозі на роботу її облили сірчаною кислотою, внаслідок чого вона отримала 40% опіків шкіри. За три місяці (4 листопада 2018) Катя померла в лікарні. Їй було 34 роки.

Цей день змінив життя Марини Хромих. Катя була її подругою, і її вбили. Для того, щоб влада звернула на цю справу увагу, потрібно було щось робити.
Перша акція
“Це було біля Верховної Ради. Нас супермало, це перший пленарний день, початок вересня. Відбувалось одразу кілька різних акцій, я вже не пам'ятаю яких саме, але пам'ятаю, що нас не пускали. Ми роздрукували великі літери, які складались у фразу “Хто замовив Катю Гандзюк?”, і нам потрібно було пройти через кордони з поліцією. Ми тоді не подавали жодної заявки про проведення акції до КМДА (Київської міської державної адміністрації), тому що боялись.”

Їм пощастило пробратися через поліцію до урядової будівлі з димовими червоними шашками, які запалали прямо перед вікнами народних депутатів на перерві поміж засіданнями.
“Я пам'ятаю, що давала якомусь ЗМІ коментар, і це було страшно. Уже зараз ми розуміємо, що є певна сила нашого середовища, і якщо з кимось із нас щось станеться - велике коло осіб заступиться за тебе, буде допомагати, робити все, щоб тебе захистити. Тоді такого не було, натомість було відчуття страху й того, що ми маємо справу з максимально “відбитими” особами, які взяли і облили нашу подругу літром кислоти. Але, напевно, цікавішою була акція “Ніч на Банковій”. Вона була другою, в кінці вересня. Тут і стався оцей переломний момент, коли об’єдналося супербагато організацій, людей, середовищ.
Це й був, напевно, найбільш важливий для суспільства момент
Це й був, напевно, найбільш важливий для суспільства момент
За день утворився величезний чат у телеграмі, куди людей додавали за принципом: “Я знаю, що є активна людина Іван, і я додаю його до цього чату”. На той час ми вже чимало всього зробили, але цього виявилось недостатньо, бо за один чи два дні було скоєно ще три напади, і ми зрозуміли, що треба виступати у рази більше, а проблему виводити на порядок денний суспільства.

Тоді ми об'єднали дуже багато людей, створили той так званий список Каті Гандзюк, де публікували найрезонансніші справи. Це й був, напевно, найбільш важливий для суспільства момент. Відтоді ми зрозуміли, що акції можна робити за два дні чи навіть за кілька годин.“
Правозахисниця
Марина Хромих отримала освіту політолога і з 19 років займається громадсько-політичною діяльністю. У рідному Рівному втілювала молодіжні проєкти, ініціативи, займалася студентським самоврядуванням та розвивала свідому громаду міста. Їй завжди подобалась організаторська діяльність. Тож вона цілих 8 років була долучена до організації патріотичного фестивалю “Бандерштат”, згодом працювала у сфері продажів, була помічницею народного депутата в Луцьку, співпрацювала з міжнародною організацією ЮНІСЕФ. Сьогодні Марина захищає права активістів, працюючи в УГСПЛ (Українська Гельсінська спілка з прав людини).
Діяльність правозахисників має бути спрямована на те, щоб у недалекому майбутньому вони не були потрібні у принципі
Діяльність правозахисників має бути спрямована на те, щоб у недалекому майбутньому вони не були потрібні у принципі
“Я менеджерка з адвокації та комунікацій. Моя роль різна. Часто є необхідність розповісти про активіста, попрацювати з народними депутатами, які прийняли той чи інший закон, - залежить від ситуації. Якщо у мене зараз є активіст на Луганщині, якому вже кілька разів палили автомобілі, ми з колегами їдемо туди, спілкуємось із правоохоронними органами, даємо їм зрозуміти, що до цієї особи є увага від великої правозахисної організації (УГСПЛ). Ми не можемо замінити правоохоронні органи, але робимо свій внесок у те, щоб до активіста відчувалась додаткова увага.”

Це непроста робота. Діяльність правозахисників має бути спрямована на те, щоб у недалекому майбутньому вони не були потрібні у принципі. Я працюю у сфері правозахисту, і моя ціль - щоб надалі нікого захищати не було потрібно.”

Завтра Марина прийде на чергове судове засідання щодо вбивства правозахисниці Ірини Ноздровської. Позивається мати загиблої. Її доньку знайшли вбитою 1 січня 2018 року. Вже за тиждень підозрюваний опинився на лаві підсудних, проте судові засідання тривають і досі. Марина приходить на них бодай подивитися в очі матері та підтримати її своєю присутністю.
Післязавтра вона разом з друзями йде під будівлю Конституційного Суду, де транслюють фільм-розслідування “Режисери конституційної кризи”. За кілька днів їй треба їхати на Луганщину й вирішувати проблеми з нападом на місцевого активіста. Наступного тижня велика прес-конференція до акції, на якій планують зібрати 19 київських ініціатив та організацій (пізніше стане відомо, що, за різними підрахунками, туди прийде від 2 до 10 тисяч людей). Проте більшість часу Марина працює вдома, і каже, що намагається збалансувати свою громадську діяльність з особистим життям.

“Тривалий час я не могла спілкуватися з друзями, які безпосередньо не залучені в ініціативу. Є такі, що підтримують, періодично ходять на акції або організовуються у своїх містах, але при цьому вони ще й жили, а я надто сильно загрузла в тій всій несправедливості, що була навколо.

За той період я зробила чимало висновків, зокрема про баланс у житті. Тепер я навпаки прагну займатися різним - навіть для того, щоб, грубо кажучи, не зійти з розуму. Коли ти постійно займаєшся одним і тим самим, 24/7 говориш про “мусорів”, свавілля, про те, що “Аваков - чорт”, а замовники Каті на волі, то справді можна швидко збожеволіти. І тоді ти ані для справи не будеш дієвою, ані для довколишніх, ані для себе, зрештою.”
Тепер я навпаки прагну займатися різним - навіть для того, щоб, грубо кажучи, не зійти з розуму
Тепер я навпаки прагну займатися різним - навіть для того, щоб, грубо кажучи, не зійти з розуму
Двічі на тиждень Марина прокидається о 5 ранку і їде в басейн плавати. Каже, дуже любить цей вид спорту, хоча й доводиться прокидатися вже коли опиняєшся у воді. Вдома на неї чекають Дейна (трирічна собака породи акіта-іну) та кішка Поліна. Вони мирно живуть разом у двокімнатній квартирі. На підлозі складені хмарочоси з книжок, серед яких: Кримінально-процесуальний кодекс України, Конституція України, книжки про судові процеси. Поруч, за вазою з сухоцвітом, - портрет Каті, а на стіні висить плакат, із тих, що минулого року були розклеєні по всьому місту, з цитатою Гандзюк: ”Проте сьогодні сталося найважливіше - зник відчай, бо точно бачиш, що є до кого горнутися і є кого пригорнути. Якось переможемо.”

Коли Марина йшла на серйозні заходи, то жартома називала себе “вільною художницею”, бо всі, хто знає Марину, розуміли, хто вона насправді. Вона вміє надихати і піднімати бойовий дух людей. Трохи соромиться подібних висловлювань, бо на її думку, люди не повинні шукати для себе авторитетів і сліпо за ними йти. Марина каже, до неї часто звертаються за порадами чи допомогою. Вона - одна з тих небагатьох, хто прагне змін у своїй державі уже сьогодні.
“Я досить егоїстично на все це дивлюся. Я хочу сьогодні жити в кращій країні. Розумію: якщо буду сидіти й мовчати, то це точно нічого не змінить. Так, можна думати про те, чи певна акція принесла бажаний результат, чи ні, але вся наша діяльність спрямована на те, щоб рано чи пізно цей результат був.

Ясна річ, коли я була маленькою, то не мріяла організовувати акції стосовно зашкварів у країні. Я ворогу не побажаю організовувати акцію, що стосуєтсья вбивства твоєї подруги. Я не хочу, щоб така дикість відбувалася у моїй країні. Тому я це все роблю.

Раз я вже народилась такою і в мене загострене почуття справедливості, і я в принципі можу щось робити, і це часом непогано виходить, - значить, цим треба займатись.”
4 листопада. Третя річниця загибелі
Каті Гандзюк
У фейсбуці Марина напише: “Кілька разів сідала переписувати те, що хочеться вам сказати. Проте я давно не можу підібрати слів, які хоч близько опишуть те, що відчуваю…” Уся френдстрічка заповнена дописами про Катерину Гандзюк.


Цього вечора в Києві почалась акція вшанування пам’яті загиблої. До муралу із зображенням Каті, з цитатою “Давайте триматися купи і горнутися один до одного…”прийшли близько сотні людей. Серед організаторів - Марина, яка допомагає запалювати лампадки. Люди по черзі ставлять маленькі вогники під портретом на стіні. Від їхнього мерехтіння здається, що зображення рухається. Марина стоїть повіддаль і спостерігає за людьми, а згодом виходить до мікрофона. Спершу лунають слова вдячності всім, хто сьогодні прийшов. Далі Марина згадає про те, чого досягли усі, хто виходив разом з ними на акції протягом трьох років: засуджено виконавців та співорганізаторів вбивства, ще один імовірний організатор та ймовірний замовник - на лаві підсудних, протягом 15 місяців тривають судові засідання - усе це завдяки суспільному розголосу та роботі ініціативи.
Проте я давно не можу підібрати слів, які хоч близько опишуть те, що відчуваю…
Проте я давно не можу підібрати слів, які хоч близько опишуть те, що відчуваю…
До Марини підходять знайомі, вітаються, обіймають. Один з учасників оголошує хвилину мовчання. Після цього Марина та ще кілька людей підходять до стіни. Звичним рухом вона дістає фаєр і піднімає його вгору. “Хто замовив Катю Гандзюк?” синхронно лунає вже як завчена молитва від активістів.
Авторка: Єлизавета Серватинська
Київ (Україна)
Поділитися:
Читайте також: