Я Прокинусь, коли фонтан буде наповнено

Дар'я Пугачова - перформерка, артактивістка, Рівне (Україна)

Дар'я Пугачова - перформерка, артактивістка, Рівне (Україна)

Дар'я Пугачова, художниця-перформаністка повернулася до рідного міста для участі у першій у Рівному художній резиденції Contemporary Art Rivnе. Щоб привернути увагу до стану фонтанів у місті, Дар'я провела перформанс “Я прокинусь тоді, коли цей фонтан буде наповнено”. В артакції змогли взяти участь і мешканці та мешканки міста, які ділилися своїми спогадами про фонтан та уявленнями про його майбутнє. А після перформансу Дар’я подала до мерії міста петицію із закликом виділити кошти на реконструкцію фонтану.
У контексті свого перформансу Дар'я ділиться думками про вплив мистецтва на людей та на міський простір, про шлях художника.

про перфоманс

Я хотіла повернути життя в це місце

Перфоманс називається «Я прокинуся тоді, коли цей фонтан буде наповнено» . Я хотіла звернути увагу на проблему фонтанів у місті. Фонтан, у якому я робила перформанс, я пам'ятаю з дитинства: він мав форму квітки, в якій сидить Дюймовочка, і був наповнений водою. Але згодом вода з фонтану зникла, пелюстки квітки вкрали. У результаті скульптуру Дюймовочки забрали з фонтану, щоб вона не зруйнувалася. Та так і не повернули.

Зараз цей фонтан порожній: статуї нема, води теж немає. Млявий, він відображає і стан парку: сюди теж мало хто заходить, це така мертва зона. Я хотіла повернути життя в це місце, щоб мешканці міста замислилися про його майбутнє.

Я два дні лежала у фонтані в образі Дюймовочки по 6 годин. У цей час містяни могли спуститися у фонтан і «наповнити» його: намалювати малюнок крейдою, заспівати пісню, прочитати казку «Дюймовочка» , принести якийсь свій предмет. А ще кожен міг заповнити анкету про стан фонтанів у місті.

Був сильний відгук. Я побачила, що людей різного віку дійсно хвилює ця тема. Дорослі люди та маленькі діти спускалися та малювали, співали, читали. Пенсіонери заповнювали анкети. Я не знаю, як ці люди могли перетнутися в іншому контексті, і дуже раділа, коли чула, як вони спілкуються, знайомляться, долають свої страхи, обговорюють проблему фонтанів.

Я два дні лежала у фонтані в образі Дюймовочки по 6 годин. У цей час містяни могли спуститися у фонтан і «наповнити» його

За два дні ми зібрали 300 анкет. Старші люди добре пам'ятають цей фонтан і ділилися своїми історіями. Хтось навіть розповідав, як урятував дитину, яка впала тут у воду. Зараз ми опрацьовуємо ці анкети, хочемо передати їх до міської ради. А ще зробимо табличку з історією фонтану та спогадами людей, розмістимо її біля фонтану.

про місто

Сила - в тому, що я знаю це місто, цих людей

Цей перфоманс став дуже знаковим та символічним для мене. Рівне це місто мого дитинства, мого становлення. Я виросла в 90 – 2000-х. Незважаючи на складний час, у Рівному в мене були всі можливості для творчого розвитку: я ходила на танці, у художку, на заняття з шахів, навчалася грати на гітарі. Але коли стала підлітком, мені забракло культурного поля та можливостей. У місті рідко проходили концерти чи виставки, а я хотіла рухатися далі та поїхала навчатися до Києва.

Зараз я сприймаю Рівне як місто-дитину, яка потребує уваги та турботи. Йому хочеться, щоб на нього подивилися і зрозуміли, що потрібно зробити, почали його прикрашати, покращувати, розвивати. Люди живуть своїм життям і часто не звертають увагу на те, що перед очима. А збоку я бачу, що, наприклад, у місті дуже темно вночі, багато місць зруйновано. Але потенціал у міста великий, і я хочу, щоб воно процвітало.

Цей перфоманс став дуже знаковим та символічним для мене. Рівне це місто мого дитинства, мого становлення

Те, як цей перформанс вплинув на інших людей, потужніше, ніж мої попередні проекти. Я думаю, сила – саме в тому, що я знаю це місто, цих людей. У мене було велике бажання взаємодіяти з середовищем, змінити його. І це виходило, бо рідне місто – це твій дім, і воно тебе одразу приймає.

Мені завжди здавалося і зараз здається, що мій обов'язок – у хорошому сенсі – повернутися до Рівного і щось привнести до нього. Це дуже правильно – повертатися до свого рідного міста. Тепер я повернулася сюди як художниця. І за той час, коли робила цей перформанс, начебто зросла. Мені здається, що я піднялася на якусь нову сходинку.

про шлях художника

Я хотіла, щоби кожний відчув
себе творцем

Життя художника – це постійна дорога у невідомість. Ти справді не знаєш, що буде завтра. Я багато подаюсь на різні оупен коли та резиденції, щоб реалізовувати свої ідеї, проекти, заробляти як художниця. І щоразу не знаю, візьмуть мене чи ні. Але я ще на самому старті, тому це нормально.

Коли я була в Індії, я часто ходила в гори. Там я зрозуміла: у мене є мета – викарапкатися на певну гору, але поки що я йду, дивлюся на каміння. І якщо починаю бачити лише каміння, можу втратити свій шлях. Потрібно завжди бачити свою гору, але й дивитися під ноги, оцінювати, де ти зараз, чи туди йдеш.

Коли ти робиш те, що любиш, йдеш своїм шляхом – неважливо, в якій сфері – ти змінюєшся. І це надихає інших. У Рівному я познайомилася з баристом Торою та запросила його на перформанс. Він прийшов. Після зізнався, що раніше займався творчістю, але розчарувався і вирішив присвятити себе лише роботі. А під час перформансу відчув сильне бажання щось створити та вирішив повернутися до мистецтва! Зараз ми співпрацюємо та скоро зробимо сайт про фонтан та цей перформанс.

Життя художника – це постійна дорога у невідомість. Ти справді не знаєш, що буде завтра

Я хотіла, щоб у кожному учаснику мого перформансу щось змінилося, кожен відчув себе творцем – створював те, що хоче бачити у цьому світі. В описі перформансу я розповіла: «Кожен, хто спускається у фонтан – художник. Художник у сенсі — це той, хто може змінювати реальність. Я хочу, щоб жителі міста відчули у собі цю силу та стали активними творцями змін. Принаймні на ці два дні» .

За два дні млявий простір фонтану повністю перетворився – він наповнився емоціями учасників та їхньою творчістю. Усі стіни були розписані, пісні заспівані, казки прочитані. Мені дуже запам'яталися підлітки, які хотіли підійти до мікрофона і заспівати, але боялися, довго не наважувалися, обговорювали, сперечалися, але все-таки це зробили! А хтось навіть приніс свічку на місце, де раніше стояла скульптура, і поставив горіти. Я хочу, щоб люди берегли у собі цей вогонь. А творчість – це паливо, яке його розпалює.

ПРО труднощі

У нІч перед перформансом я не знала, чи станеться він взагалі

Коли я відчуваю, що перестаю справлятися, перекладаю увагу на те, де перебуваю, і намагаюся отримувати задоволення від того, що роблю. А коли зустрічаю перешкоди, сприймаю їх як гру – і все стає легше. Якщо ставитись до них занадто серйозно, ти затискаєшся і не бачиш можливості, і це сильно обмежує.

У ніч перед перформансом я не знала, чи станеться він взагалі. Ми не отримали дозвіл парку і не вистачало технічної підтримки, про яку я домовилася заздалегідь. Я не могла вплинути на ситуацію: ці організаційні моменти від мене не залежали. Тільки моє ставлення до ситуації як до свого роду гри та підтримка друзів дозволили не витратити всю енергію на з'ясування стосунків, а зберегти її для перформансу. Я вірила, що роблю все можливе, і перформанс має статися. Так і сталося – все вирішилося у останній момент.

Цей проект ще не завершено. Нещодавно ми змонтували фільм про перформанс та презентували його у Рівному. Навіть отримали коментар від мера: він пообіцяв, що 2022 року розпочнуться роботи з ремонту фонтанів. Цей фільм ми хочемо показати у Києві та в інших містах. Паралельно починаю працювати над іншими проектами. Я виграла грант і буду робити перформанс в одному зі спальних районів Полтави, який буде присвячений циклу життя пострадянських дворів.

про мрії

Важливо, щоб мешканці міста могли не лише бути спостерігачами

У Рівному багато творчих людей – художників, дизайнерів одягу, фотографів. З ними я хочу зробити великий проєкт і разом перевтілити парк поруч із Палацом дітей та молоді. Важливо, щоб мешканці міста могли не лише бути спостерігачами, а й безпосередньо взаємодіяти з художниками. Тоді вони самі впливатимуть на життя міста.

Я хочу робити мистецтво, яке б все більше зливалося з життям, щоб воно так просочувалося і вбирало в себе якісь можливі страхи людей. А у відповідь давало – любов та позитивні емоції.

Я хочу робити мистецтво, яке б все більше зливалося з життям

Перформанс у фонтані – це лише початок. Я сподіваюся, що Рівне, як сором'язлива дитина, якою вона для мене поки що є, отримає потрібну підтримку та знайде свій унікальний шлях.

Авторка: Елена Рабкіна,
Мінськ - Одеса

Поділитися:

Читайте також:

Остання Настина відрада

Анастасія Гмирянська - активістка за збереження київського озера Вирлиця

Київ (Україна)

Ти не можеш урятувати всіх

Настa Базар - низова фемактивістка, засновниця Білоруського хабу у Києві,

Мінськ – Київ

На нашому сайті під хештегом #ЇїСправа ми публікуємо статті про жінок, які змінюють своє життя, життя країни, міста, вулиці на краще і роблять світ справедливішим. #ЇїСправа прагне зробити видимим внесок активних жінок у розвиток громадянського суспільства.

© EMI e.V.