Зовсім інша річ, коли дитина народжується, її беруть на ручки, їй кажуть: «Я тут, з тобою». Мені хотілося знайти таке місце, де буде трохи більше комфорту та трохи менше стресу. І я створила білоруський хаб. Можливо, це метафорично, але я в ньому – та бабуся-повитуха, яка зустрічає дитину, каже «Привіт, все окей». Мені це дуже подобається. Просто бачити, як життя людей стає трохи легшим. Плюс, звичайно, я наголошую на жінках, особливо на жінках з дітьми, тому що це подвійно вразлива група.
Бути для когось ресурсом, байдуже, матеріальним чи ментальним – це підтримка. Але при цьому важливо чекати на себе, розуміти, що ти не можеш врятувати всіх, і приймати це. Якщо я не піклуватимусь про себе, я набагато швидше вигорю, і відповідно допоможу меншій кількості людей. Так, бувають ситуації, коли приїжджає людина, а я не можу знайти, де їй переночувати. Я можу дати контакти іншим людям, але більше нічого не можу зробити.